70 років дипломатичних відносин між Таїландом і Лаосом

За кілька днів виповниться рівно XNUMX років, як королівства Таїланд і Лаос офіційно встановили між собою дипломатичні відносини. Звичайно, це було не вперше в історії. У далекому минулому між двома країнами існували не тільки регулярні дипломатичні зв'язки, а й феодально-кріпосницьке право та окупації.

Лаос і Таїланд офіційно мають двосторонні відносини з часів своїх попередників, королівств Ланшанг і Аюттхая в п'ятнадцятому столітті. Обидва народи мали не лише довгий кордон, але й чітку мовну та культурну схожість. Аж до 18 століття лаоське королівство Лан Ханг охоплювало майже весь північний схід території сучасного Таїланду. Ісаан, переважно сільський північно-східний регіон Таїланду, також має особливо сильні, культурно та історично пов’язані лаоські корені. У мовному відношенні мешканці Ісаана – фактично третина населення Таїланду – розмовляють ісанською мовою, яка лінгвістично набагато ближча до лаоської, ніж до тайської.

Коли в 1951 році було встановлено офіційні дипломатичні відносини, обидві країни перебували в повному перехідному періоді. Таїланд шукав союзників і міжнародну довіру після того, як під час Другої світової війни зробив досить поганий вибір, тоді як Лаос щойно звільнився від французького колоніального ярма. Це створювало численні можливості, але водночас існували також – як це часто траплялося в далекому минулому – тертя. З давніх часів Лаос протистояв територіальній експансії Сіаму. Сурогатні правителі Лаосу звернулися до французької колоніальної влади Французького Індокитаю з проханням попросити Францію повернути територію Лаосу на плато Хорат, втрачену в 19 столітті, і повернути Смарагдового Будду, вкраденого мародерами сіамців.

Смарагдовий Будда (Wanchana Phuangwan / Shutterstock.com)

Проте незначна частина напруженості між двома націями була спричинена ставленням уряду Таїланду до сусідньої країни. Незважаючи на спільну кухню, мову та кордон, відверта антикомуністична ідеологія Таїланду після 1778-х років у поєднанні з нечітким поняттям «тайства» та стійкою вірою в тайську перевагу загалом сформувала політику Бангкока щодо В’єнтьяну. Ставлення, яке також частково пояснює ворожість і зухвале ставлення центрального та південного Таїланду до власного населення в Ісаані. Тамронгсак Петчлертанан, історик з університету Рангсіт, стверджував, що уявлення про перевагу тайців глибоко вкорінене в десятиліттях націоналістичної освіти в тайських школах. Наприклад, руйнування В’єнтьяну сіамською армією в XNUMX році є частиною цієї історії, про яку з гордістю розповідають поколінням тайських дітей.

До 1975 року Таїланд підтримував королівський уряд Лаосу і виступав проти партизанського руху Патет-Лао. Після 1975 року, коли була заснована комуністична Лаоська Народно-Демократична Республіка, вона все більше шукала підтримки у В'єтнаму, що лише посилило підозру в Бангкоку, який ніколи не був дуже близьким до в'єтнамців. Це призвело до послаблення і без того нестабільних відносин і навіть призвело до ряду прямих військових зіткнень на кордоні.

Тайсько-лаоський міст дружби для перетину річки Меконг у провінції Нонг Хай

У 1980 році незначний інцидент бойової стрілянини між патрульними катерами на Меконзі призвів до того, що Таїланд закрив свій кордон з Лаосом. У 1984 і 1987 роках у провінції Сайнябулі відбулися більші прикордонні суперечки та військові зіткнення. Ці конфлікти виникли через суперницькі претензії на лісові ресурси на основі не завжди точних карт із перших днів французького протекторату. Однак до кінця XNUMX-х відносини нормалізувалися і навіть покращилися, головним чином завдяки політиці відкритого ринку Таїланду. З тих пір Таїланд інвестує в економіку Лаосу, розвивається взаємна торгівля і започатковані різні економічні проекти для поліпшення відносин між двома країнами.

Взаємна підозра, однак, продовжувала існувати під шкірою. Прикладом цього є 1992 рік, коли начальник штабу армії Лаосу генерал Сісават Кеобунпхан був усунений від влади Політбюро Комуністичної партії Лаосу. Керівництво партії звинуватило Кеобунпхана, який відіграв ключову роль у відновленні відносин із сусідами, у корупції та самозбагаченні. Ця корумпованість високопоставленого партійного лідера символізувала страх, який панував у головах деяких лаоських лідерів, що заможніші тайці хочуть «з’їсти нас».
Дві інші політично заряджені справи затримали подальше зближення на початку XNUMX-х років. Одним з них був, здавалося б, нестримний приплив лаоських мігрантів і біженців. Таїланд вважав їх небажаною групою меншин, і Бангкок відмовився прийняти їх як іммігрантів. Пов’язана проблема виникла через присутність груп опору лаосів і хмонгів, які використовували густонаселені табори мігрантів на кордоні як базу. Хмонги становили приблизно половину тих, хто живе в таборах, і, як правило, мали меншу ймовірність депортації, частково через страх репресій і надії на національну автономію.

Рухи опору Лаосу та Хмонг існували після перемоги комуністів у 1975 році, але із закінченням холодної війни підпільні спроби зруйнувати лаоський режим та його в’єтнамських військових партнерів згасли. У березні 1991 р. з В'єнтьяном було укладено угоду, згідно з якою влада Таїланду роззброює повстанців, які проживають на території Таїланду, і перешкоджає диверсійним операціям проти Лаосу. У той же час тайці чітко дали зрозуміти, що їм не подобається велика кількість біженців хмонг. У липні 1992 року уряд Таїланду оголосив, що тих лаоських біженців, які не повернулися додому або не знайшли переселення в третій країні до 1995 року, розглядатимуть як нелегальних іммігрантів і депортуватимуть. Однак це була в основному робота м’язів і жорсткі заяви, поки в грудні 2009 року тайські солдати не вивезли понад 4.000 хмонг ману військових з великого табору біженців Бан Вінай і депортували їх до Лаосу. Це жорстке вигнання було піддано різкій критиці з боку Human Rights Watch та Державного департаменту США, зокрема. Сьогодні тисячі біженців з Лаосу все ще перебувають у великому таборі поблизу Нонг Кхая.

Будівництво дамби Хаябур у 2017 році (ONUTTO / Shutterstock.com)

Однак 60-річчя встановлення таїландсько-лаоських дипломатичних відносин призвело до подальшого розслаблення. Наприклад, тодішній прем’єр-міністр Таїланду Абхісіт Ветчаджіва відвідав урочисте відкриття престижного багатоцільового проекту Nam Theun 2, програми співпраці Лаосу, Таїланду, Франції та кількох міжнародних організацій. Цей гідроенергетичний проект потужністю 1.070 мегават на річці Нам Теун експортує електроенергію до Таїланду, одночасно постачаючи електроенергію в місцеву територію. Будівництво дамби вартістю 1,3 мільярда доларів розпочалося в червні 2005 року і було завершено в квітні 2010 року. У 2012 році уряд Таїланду погодився надати Лаосу кредити для двох абсолютно нових великомасштабних інфраструктурних проектів. Перший кредит у розмірі понад 718 мільйонів бат фінансував будівництво 33-кілометрової дороги, яка буде побудована від контрольно-пропускного пункту Пхуду в провінції Уттарадіт в Таїланді до району Парклай у провінції Сайнябулі, Лаос. Друга позика на суму понад 84 мільйони тайських батів фінансувала другу фазу розвитку аеропорту Паксе в провінції Чампасак.

Відносини між Таїландом і Лаосом ніколи не були кращими. Бангкок швидко придбавав дедалі більшу та прибуткову частку у великомасштабних інфраструктурних проектах, таких як будівництво величезної дамби Ксаябурі вартістю 3,8 мільярда доларів. Крім того, збільшення участі призводить до пропорційного зменшення в'єтнамських інтересів у Лаосі. Наслідком свідомого та стратегічно продуманого геополітичного підходу Бангкока є те, що В’єнтьян дедалі більше йде власним шляхом у зовнішніх відносинах, незважаючи на його традиційні зв’язки з В’єтнамом. Крім того, це також уповільнює політику експансії Китаю в регіоні. Варіант політики, який все більше дратує тайських урядовців Ханоя та Пекіна, а також приносить гроші...