Темна сторона Таїланду (частина 3)

Частина 1 була про проституцію в Таїланді. Частина 2 про злочинність і ненависть до іноземців. Прочитавши коментарі, я почав сумніватися в собі. Хіба я не все добре бачив? Чи це була критика без моралі? Чи був я в пастці своєї темної сторони? Шахта "третя темна сторона Таїланду» історія про тайську правову систему або про те, що за неї видається.

Мені 70 років, і я вже п'ять років по черзі живу в Таїланді та Нідерландах. Я щасливий у шлюбі з моєю прекрасною милою тайською дружиною. У своєму трудовому житті я міг багато подорожувати. Бачив багато країн. Таким чином я також знайшов багато (ділових) друзів, з якими досі підтримую регулярні контакти. Один із моїх (ділових) друзів, який почув, що я провів багато часу в Таїланді, попросив мене відвідати його друга, який був у тайській в’язниці. Після деяких роздумів я вирішив піти з цим.

Бьорн, дозвольте мені його так називати, я побував у сумнозвісній в’язниці Бангкванг. Більш відомий на Заході як «Бангкок Хілтон». Бьорну було 38 років, його засудили до 20 років ув'язнення. Пізніше його замінили на 9 років ув'язнення, з яких він відсидів 6 років. Під час нашої першої зустрічі я побачив чоловіка, який був повністю спустошений, сильно недоїдаючи, дивився довкола вередливо й ледве балакучим. Я пообіцяв приїхати до нього знову. Згодом я завоював його довіру, і він розповів мені свою історію. Таїландські блогери читають і здригаються.

Бйорн у ранньому дитинстві побачив можливості для бізнесу в Азії. Він оселився в Гонконзі та обслуговував багато компаній, які хотіли торгувати з Китаєм. Він одружився на китаянці, а потім оселився в Шеньчжені.

Розвинулися стосунки з тайськими партнерами, з якими він відкрив бізнес у Бангкоку, Таїланд. Ця компанія займалася імпортом-експортом між Азією та Європою. Ця затія провалилася, оскільки Бьорн визнав своїх тайських партнерів ненадійними. Після того, як Бйорн і його тайські партнери були розлучені більше ніж на півтора року, одного дня лист (тайською мовою) приземлився на килимку його будинку в Бангкоку.

Після того як хтось переклав йому цього листа, лист виявився від поліції з проханням з'явитися в невідомий офіс десь у центрі Бангкока. Він не знав про будь-які пошкодження та пішов на станцію у вказану дату та час. Коли він прибув туди, він зіткнувся з повідомленням про шахрайство та шахрайство. Заява була зроблена його тайськими діловими партнерами в той час. Йому надали низку документів, які б це свідчили. Тепер він міг сказати слово тайською, але читав, він ще не був так далеко. Він цього не розумів.

Поліція вказала Бьорну, що він може «відкупитися» від цього звіту. Якби він був готовий заплатити 1 мільйон тайських бат, вони б подбали про відкликання декларації. Дві причини, які Бьорн не міг або не хотів виконати. По-перше, він ненавидів хабарництво, а по-друге, у нього просто не було грошей. Поліція знизила ціну до 500.000 XNUMX тайських бат. Цього він теж не хотів або не міг виконувати.

Згодом Бйорн був заарештований і переданий іншому, невідомому агентству. Офіційного слухання не було. Його били ногами, били та били з усіх боків. Особливо інтенсивними були удари ногами в область нирок. Його прохання про адвоката та контакт з кимось із посольства зустріли ще більшою фізичною розправою. Поліція наполягала на тому, що документи були справжніми, і що б не стверджував Бйорн, це не можна було заперечувати. Це був початок найпекельнішого періоду в його житті, який триває вже шість років.

Він потрапив до бомбатської в'язниці. Пекло на землі. Умови життя там були катастрофічні. Йому довелося жити з понад 60 іншими, переважно іноземними в’язнями, на 32 квадратних метрах. Ви ніколи не можете спати одночасно. Пахло жахливо, повітря було нестерпним.

Все прибирали раз на місяць. На голови затриманих розпилювали інсектициди. Єдиним захистом, який він мав, була мізерна брудна ковдра.

Режим бомбатської в'язниці він пережив як жахливий. Він описав мене як концтабір. Треба було виявляти повагу до охоронців, стоячи весь час на колінах. Якщо ви цього не робили або робили занадто пізно, вас били кийком з металевими пружинами. Рис, який ви отримали, був сильно забруднений. За тиждень він схуд на 10 кілограмів. Після двох тижнів перебування він потрапив до тюремної лікарні зі смертельною нирковою недостатністю.

Тим часом до нього прийшов хтось із посольства. Він влаштував тайського адвоката. З усіх боків його запевняли, що його відпустять. Через півтора року він постав перед тайським судом. Ні про що не питаючи, його визнали винним у шахрайстві та шахрайстві. Суд засудив його до 20 років ув'язнення, яке пізніше було замінено на 9 років, що, за словами тайського судді, сталося через його повне зізнання. Але ось як Бьорн пояснив мені, що він ніколи не зізнався. Усе, що його адвокат сказав йому, це «будь радий, що ти не отримав довічне ув’язнення».

З 10 кілограмами ланцюгів на ногах його перевели до сумнозвісної в’язниці Бангкванг. Там могло бути гірше. Там, де є місце для 4.000 в'язнів, зараз їх понад 10.000 XNUMX. Бйорн хотів подати апеляцію, але що б він не робив, він не міг зв’язатися з посольством і своїм адвокатом. Коли його відвідали, термін уже закінчився.

За 6 років ув'язнення Бйорн переніс 44 ниркові напади і 14 разів лежав у тюремній лікарні. Він більше не розраховує на шанс, що вийде з в'язниці живим.

Мораль цієї третьої темної історії про Таїланд? Бйорн переконаний, що тайці люблять бачити іноземців засудженими. Його засудили без перекладача та документів. Як іноземець ви не маєте жодних прав у Таїланді.