Єзуїти в Сіамі: 1687
Під час роботи над дисертацією я знову працював в університетській бібліотеці Амстердама, коли мій погляд впав на дуже інтригуючу назву дуже старої книги для відвідувачів Таїланду:
VOYAGE DE SIAM DES PERES JESUITES, Envoyés par le Roy […] з астрономічними та фізичними, географічними, гідрографічними та історичними спостереженнями. Амстердам, 1687 рік.
Звичайно, я повинен був знати про це сам, і я викопав книгу зі спеціальних колекцій і зробив її доступною для моєї перевірки. Вам, звичайно, не дозволяється брати з собою додому таку стару книгу, лише щоб уникнути спокуси вирізати гравюри з книги, обрамити їх і продати їх окремо в Oudemanhuispoort!
Книга була написана одним із батьків мандрівників, Гаєм Тахартом, і описує подорож, яку компанія здійснює від імені Короля-Сонця з Бреста через мис Доброї Надії та Бантам (Ява) до тодішньої столиці Сіаму, яка згідно йому носить ім'я Crung Si Aya Tha Ya. Це повертає нас на знайому територію. У цій столиці їм доводиться мати справу з португальцем Костянтином Фаулконом при сіамському дворі, який працював на тодішнього короля і мав більш-менш посаду прем’єр-міністра, отже, дуже впливова людина. Батьки незабаром зрозуміли, що вони не зможуть досягти багато чого, і задовольнилися тим, що займали свої очі та вуха та дізнавалися якомога більше про мораль, звичаї та релігійні погляди сіамців. Гай докладно розповідає про це, і цікаво читати, які спостереження вони зробили, особливо в галузі релігії. Ось кілька помітних повідомлень про це.
За словами Гая, їхня релігія так багато подібна до католицької віри (звичайно, єдиної справжньої віри для нього та його колег-батьків), що майже неминуче, що Євангеліє також було відкрито сіамцям давно, але воно було змінено та зіпсовано з часом через невігластво та їхніх священиків. Чудовий приклад давнього єзуїтського навернення та інкорпорації!
Сіамці вірять у Бога, який є досконалою істотою, що складається з тіла та розуму, який допомагає людям, даючи їм закон, показуючи їм, як жити правильно, навчаючи їх істинної релігії та навчаючи їх необхідної науки. Гай також зазначає, що сіамців насправді не цікавить ніяка наука, і вони лише цікавляться тим, що їм принесе майбутнє: з цією метою вони консультуються з астрологами та практикують усілякі інші форми забобонів.
Церква Святого Розарію на березі річки Чао Прайя в Бангкоку (1887) – (Wild Alaska Ken / Shutterstock.com)
Щастя їхнього Бога є досконалим лише тоді, коли він помре, не народившись знову, бо тоді він більше не є об’єктом нещасть і нещасть. Люди також можуть стати Богом, але лише через значний час, тому що спочатку вони повинні досягти досконалої чесноти. Тепер зрозуміло, що Гай говорить про Будду, але дивно, що цього імені немає у всій книзі! Дивне упущення чи за цим криється єзуїтський трюк?
За словами Гая, вони називають свого бога Соммоноходом, і він розповідає кілька цікавих речей про цього героя, але тут це зайшло б занадто далеко. Він пояснює, чому християнство, швидше за все, не зможе закріпитися в цій країні: сіамці ненавидять хрест Христа, тому що якби Христос був праведним, його справедливість і доброта захистили б його від цього жахливого покарання, яке він зазнав. і від лють своїх ворогів.
Сіамці вірять, що небо і земля не були створені, а існували вічно і не матимуть кінця. Земля плоска і квадратна, плаває в океані і оточена надзвичайно міцною і чудово високою стіною. Є рай і пекло, які служать тимчасовою винагородою або покаранням для істот, які заслужили це, доки вони знову не перевтіляться. Їхні священики вважаються справжніми наслідувачами Бога, які мають мало спільного зі світом. Вони ніколи не вітають мирянина, навіть самого короля. Основними заповідями для мирян є:
- поклоніння Богові та його Слову, а також його священикам і ченцям;
- не кради;
- не брехати і обманювати;
- не вживати алкоголь;
- не вбивати живих істот (людей і тварин);
- не чинити перелюбу;
- пост у свята;
- не працює в ці дні.
Якщо ви порівнюєте цей список із Десятьма заповідями, ви на диво пропускаєте заповідь шанувати батька й матір, що є непохитним принципом тайської культури. Крім цього, він дуже схожий, за винятком, звичайно, алкоголю. Це також очевидно, тому що переважна більшість цих заповідей випливає з того факту, що людина є соціальною істотою, стадною твариною з пов’язаною мораллю. Вам не потрібен бог, щоб придумати і прописати це.
Навіть цікавіше, ніж просто дивитися на іншу культуру крізь власні окуляри, це дивитися на іншу культуру очима людини з іншої культури та/або зовсім іншого часу (що майже те саме)!
– Перепост дописуT -
Дякую, що поділився своєю знахідкою, Піт. Дуже цікаво! Хіба бібліотека не оцифрувала текст такої книги, щоб зробити її більш доступною?
Книга справді була оцифрована і доступна безкоштовно за адресою https://books.google.be/books?id=vZMOAAAAQAAJ&printsec=frontcover&hl=nl&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false
Нідерландський переклад книги можна знайти за адресою: https://goo.gl/3X7CYJ
Цікава стаття! Кілька доповнень.
Костянтин Фаулкон був греком, а не португальцем. Він був страчений разом зі своїми послідовниками та сіамським наслідним принцом у червні 1688 року, коли помирав його покровитель король Нараї. Успадкування престолу в Сіамі часто було кривавим.
Це те, що абат де Шуазі, який був частиною дипломатичного візиту до Сіаму в 1685 році, сказав про Фолкона (з: Mémoires pour servir à l'histoire de Louis XIV, 1983:150) [
«Він був одним із тих у світі, хто має найбільше розуму, щедрості, пишності, безстрашності, і був сповнений великих проектів, але, можливо, він хотів мати французькі війська лише для того, щоб спробувати зробити себе королем після смерті свого майстра, яку він бачив неминучою. Він був гордий, жорстокий, нещадний і з непомірними амбіціями. Він підтримував християнську релігію, тому що вона могла підтримувати його; але я б ніколи не довіряв йому в речах, у яких не було б задіяно його власне просування»
Соммоноходом, швидше за все, є зіпсованістю Шраманана Гаутами («Аскет Гаутама»). У Будди багато імен. У сімнадцятому столітті слово «буддизм» ще не дійшло до Європи. На тайській мові Будда, звичайно, називається phráphoéttáchâo.
Європейські мандрівники того часу майже всі вважали Будду богом. Хоча можна щось уявити про це при поверхневому огляді, це не свідчить на користь проникливості, грунтовності та інтелектуальних здібностей цих єзуїтів. Безсумнівно, сіамці вважали християнську віру так само забобонною, у чому вони мали рацію.
«Єзуїтський трюк» — це принизливий термін, який їхні опоненти використовували для спритності, яку орден, що втратив благодать, мав продемонструвати, щоб проголосити те, що вони вважали щирою правдою, що не відповідало (тодішньому) Римська православна тиранія, просто щоб уникнути жорсткої цензури та репресій. Цей термін також використовувався в статті блогу для невиправданої підозри, оскільки, як уже зазначив Тіно Куїс:
У «Буддизм і наука: путівник для спантеличених», видавництво Чиказького університету, 2009 р., автор Дональд С. Лопес мл. це так: «Батько Тахард має таке сказати про Будду, якого він називає Соммоноходом, його передача тайської вимови епітета Будди, Śramaņa Gautama, аскет Гаутама:» (Наступна англійська цитата приблизно відповідає франкомовна онлайн-версія обговореного звіту єзуїтів, на яку посилається «Марк».)
Транслітерація «Gautama» (повний санскрит: Siddhārtha Gautama або палі: Siddhattha Gotama) є більш сучасною, ніж «khodom», але, звичайно, для неангломовних людей вона призводить до вимови цього особистого імені, менш схожого на тайську. Оскільки в буддистському вченні є кілька Будд, для єзуїта було природно згадати найвідомішого, прославленого як квазі-божество, його особистим іменем і (як ввічливість або щоб відрізнити його від можливих тезок) одним із його титулів. . Хоча в Новому Заповіті є лише один Спаситель, об’єктивний і свідомий марсіанин, який ніколи не чув терміну «християнство», описав би його не як «Христос», а просто як «Господь Ісус».
Дякую за доповнення Тіно. Костянтин Фаулкон справді був греком. Його ім'я грецькою - Κωσταντής Γεράκης або Константінос Геракіс. Gerakis означає сокіл англійською, а отже, сокіл голландською. Я так і не зрозумів, чому в Сіамі його грецьке ім’я переклали англійською.
Вибачте за неправильний переклад грецького імені Костянтина Фаулкона, воно має бути Κωνσταντῖνος Γεράκης. До речі, король Нараї надав Костянтину Фаулкону титул Чао Прайя Вічаєн (เจ้าพระยาวิชาเยนทร์).
ця стаття впала з небес, щоб залишатися в стилі. Я зайнятий збором матеріалів про місце християнства в Непалі. Я знаю, що єзуїти багато зробили навколо землетрусу 2015 року, але деякі протестантські рухи дуже наполегливо проголошують своє бачення. Переконайтеся самі. Вся інформація вітається.
Дякую, що поділилися, завжди приємно бачити інший погляд на країну. Також дякую Тіно за подальші коментарі.
Тепер, коли Фолкон мав дружину зі змішаною португальською кров'ю Марію Гійомар де Пінья, після смерті чоловіка вона стала рабинею на королівській кухні. Її вплив на тайську кухню величезний, тому що майже всі традиційні тайські десерти мають португальське походження і введені нею.
Хіба ці місіонери також не заснували KRK в Аюттхаї? Святий Йосип?
Для людей, які цікавляться історією Сіаму, у видавництві White Lotus, що знаходиться в Hua Yai, вийшло багато перевидань цікавих книг про Сіам, часто також перекладених англійською мовою.
Книги в перекладі, які опублікував Білий Лотос, є в тому числі і моїми роботами.
Щоб підтримати настрій, ще один цікавий християнський погляд на країну можна знайти в одному з тих англійських перекладів: Опис Тайського Королівства або Сіаму. Таїланд за короля Монгкута, монсеньйор Жан-Батист Паллегуа, опублікований у 1854 році. Це найкращий опис звичаїв і звичаїв у Сіамі до початку великої модернізації під керівництвом Його Величності Короля Чулалонгкорна.
Ф. Х. Терпін, «Історія Королівства Сіам до 1770 року», опублікована в 1771 році, є ще одним важливим описом ранньої історії — звісно, у нашому західному сприйнятті.
Дж. Ф. де Маріні та його «Новий і цікавий опис Лаоського королівства», іншого місіонера, були опубліковані в 1663 році. Це також про талапої або монахів і мову.
Вичерпний опис Isan наведено в Etienne Aymonier, Isan Travels. Економіка північно-східного Таїланду в 1883-1884 роках, вперше опублікована в 1895 і 1872 роках з десятками дуже детальних карт і назв місць.
Захоплюючий і особливий. Християнство і буддизм мають багато спільного. Я відвідую Таїланд щороку з 2003 року, перші десять років від імені фонду. Я переважно залишався в селах району Пай. Я познайомився з багатьма англомовними монахами і тому зміг зазирнути за лаштунки тайського буддизму. Єзуїти напевно побачили б тоді, що буддисти не приймуть іншої віри. Це по-різному серед племен на півночі Таїланду. Там люди анімісти і особливо активна протестантська церква. Я хотів, щоб ці церкви та їхні проповідники залишилися вдома. Єзуїти це розуміли, а сучасні християни ні. Але це залишається гарним внеском, завдяки Піту.
Кілька останніх разів, коли я проїжджав через Пай (провінція Чіангмай), я бачив мусульманок, одягнених у чорне, на мопеді; здається, на заході є гарна громада. У Чай Пракані є дещо китайський синтоїстський храм. Я кілька разів відвідував китайський храм у провінції Чіанграй, а на півночі також є католицькі християнські церкви.
Анімізм глибоко характерний для всього Таїланду (за винятком, мабуть, провінцій, що межують з Малайзією, де переважно проживають мусульмани): для багатьох тайців буддизм Тхеравади є статусним соусом, який навряд чи втілюється на практиці поза будинком і лікуванням ченців. Крім того, наприклад, струшування палиць, які передбачають майбутнє у ваті, благословення дому ченцями, будинок духів і «лак муанг» (міський стовп для пеніса) є анімістичними. Подібно до того, як християни відновили різдвяні ялинки, буддисти включили анімізм, але зазвичай не намагаючись включити його в буддистські вчення чи послабити його.
Кілька останніх разів, коли я проїжджав через Пай (провінція Чіангмай), я бачив на мопеді повністю одягнених у чорне, покритих чадрами мусульманок; здається, на заході є гарна громада. У Чай Пракан є китайський синтоїстський храм. У провінції Чіанграй я відвідав храм після кількох років перерв, коли я не міг вирішити, чи навчання ченців бідних хлопчиків китайського походження є переважно соціальною роботою чи замаскованою семінарією. Задовго до того, як на території храму було споруджено величезного Будду, я помітив привабливі свастики (колеса, що обертаються, що символізують вічну зміну та повторення) над входами та на дахах. На Півночі також є католицькі християнські церкви. Численні анімістські «горські племена» майже не були привнесені основними релігіями.
Анімізм глибоко характерний для всього Таїланду (за винятком, мабуть, провінцій, що межують з Малайзією, де переважно проживають мусульмани): для багатьох тайців буддизм Тхеравади є багатим статусом соусом, який майже не втілюється на практиці, окрім підтримки «що» та лікування ченці.. Крім того, наприклад, струшування палиць, які передбачають майбутнє у ваті, благословення дому ченцями, будинок духів і «лак муанг» (міський стовп для пеніса) є анімістичними. Подібно до того, як християни відновили різдвяні ялинки, буддисти включили анімізм, але зазвичай не намагаючись включити його в буддистські вчення чи послабити його.
Гарна знахідка. Дякуємо, що поділилися вмістом. Поки я шукав іншу книгу, я також натрапив на цю:
http://www.dcothai.com/product_info.php?cPath=46&products_id=1152
Чи може це бути переклад тієї ж книги?
Вітаю Віл
Хороша історія, компліменти. Крім того: орден єзуїтів, безперечно, був не бідним, про що свідчить описана подорож до Сіаму. У середні віки католицька церква і особливо єзуїти використовували літери IHS як свою монограму, і ви все ще можете знайти їх на фасадах церков, молитовних картках і вівтарях. Засновник ордену єзуїтів Ігнатій Лойола обрав літери IHS своєю печаткою. Нині використовувані пояснення для цих листів: Isem Habemus Socium (Ми маємо Ісуса як супутника). Це був багатий, якщо не дуже заможний орден, тому букви IHS також перекладалися як Iesuitae Habent Satis (єзуїти мають достатньо) або як Iesuitae Hominum Seductorres (єзуїти спокусники чоловіків)
IHS — це скорочений латинський переклад грецького написання Ісуса, просто це ім’я без зайвих слів. Завдяки відмінюванню в текстах трапляються також ІХМ (акузатив) і ІХВ (родовий, давальний). Грецько-латинська транслітерація є досить складною, оскільки через лише частково «модернізовану» транслітерацію в середньовіччі походження IHS більше не було чітко розпізнаним, тому серед напів- поінформований і необізнаний, наприклад «Iesus Hominum Salvator» (Ісус Викупитель людини).
Францисканець Бернардин Сієнський (1380-1444) вже широко поширив правопис «IHS». Орден єзуїтів, який був заснований лише в 1534 році, в основному був натхненний моделлю Ісуса, звідки і їх назва. Їхній співзасновник Ігнатій Лойола (1491-1556), безсумнівно, знав справжнє походження IHS. Тож ця символіка була очевидною для нього та його послідовників. В результаті IHS став типовим для єзуїтів.
Орден єзуїтів писав «убогість» у своєму правилі (списку обов’язків) і тому є так званим «орденом убогих». Майно могли мати не члени, а орден. Існувало багато так званих «багатих орденів», члени яких могли мати особисте майно. Проте всі єзуїти були повноправними священиками, які, отже, вчили набагато вище, ніж ченці більшості інших орденів. Це саме по собі означає більш інтенсивні контакти у старших класах. Оскільки єзуїти також давали ґрунтовну освіту у своєму регіоні, їхня найважливіша діяльність, окрім місіонерства (і в перші дні догляду за хворими), багато заможних людей також навчалися в єзуїтському коледжі. Ці «кращі кола» регулярно надавали ордену значну підтримку, тому не дивно, що він став багатшим за інші бідні ордени. Але процвітання по відношенню до кількості членів часто було набагато вищим у заможних орденах.
Це стало надзвичайно суперечливим орденом, оскільки навколо католицької церкви велася довготривала боротьба за владу: католицькі світські правителі Західної Європи проти Папи Римського, який міг розраховувати на єзуїтів. Потім погані актори навмисно зловживали вищезгаданим невпізнанним походженням IHS, щоб дискредитувати та висміяти орден, як Джозеф Джонген вище. У 1773 році Папа був змушений відмовитися від своєї основної підтримки, але за межами Західної Європи цей папський наказ ігнорували, і орден продовжував існувати; Після Французької революції він був офіційно відновлений Папою (1814).
Завдяки асоціації єзуїтів/IHS, IHS майже не використовувався поза їхнім контролем, але нинішній Папа Франциск має IHS на своєму гербі. Я підозрюю, що він повертається до Бернардина Сієнського.
Виправлення: моє останнє речення ґрунтувалося на обраному ним імені папи, якого можна було б очікувати від францисканця. Однак у 1958 році він приєднався до ордену єзуїтів, ставши першим єзуїтом, який став папою.
Шановний Джефе, «Злі промовці навмисно зловживали раніше невпізнанним походженням IHS, щоб дискредитувати та висміяти порядок, як Джозеф Джонген вище», ви буквально пишете це. Навіть атеїст не глузує і не хоче нікого образити, що, я підозрюю, ви робите.
Нинішній Папа єзуїт
Я не знаю нічого краще, ніж те, що IHS є абревіатурою In Hoc Signo (у цьому знаку).
Якось у школі я дізнався, що IHS справді означає IeHSus, але також і ichthus, давньогрецьку рибу та символ Христа в перших століттях.
Кому цікаво, варто прочитати, що написано в присязі, яку єзуїти складають перед тим, як стати членами та приєднатися.
Єзуїтська присяга є в Інтернеті. Насолоджуйтесь читанням.