«За картиною»: роман про кохання, обов'язок, вірність і швидкоплинність

Кулап Сайпрадіт (Фото: Вікіпедія)

Більше інформації Більше інформації
«Я вмираю, не люблячи мене, але я задоволений тим, що є хтось, кого я люблю»
Останні слова Кіраті пише Нопфорн на її смертному одрі.

За розписом

«За картиною» був написаний Сібурафою (псевдонім Кулаап Сайпрадіт, 1905-1974) у роки перед Другою світовою війною. Спочатку опублікований частинами в щоденній газеті, він був перевиданий як книга сорок разів і є одним із найвідоміших і найкрасивіших романів у тайській літературі. У 1985 і 2001 роках ця історія була екранізована, а в 2008 році адаптована до мюзиклу, в якому зіграла зірка Бі.

Історія починається з погляду на звичайну картину, на якій зображено гірський пейзаж у Мітаке, Японія, з двома маленькими фігурками, чоловіком і жінкою, які сидять на камені. Потім Нопфон розповідає історію картини своїми словами.

Нопхорн потрапляє під чари Кіраті

22-річного тайського студента Нопхорна в Токіо попросили супроводжувати пару в тримісячну весільну подорож Японією. Момрачавонг [титул правнука короля] Кіраті у віці 35 років одружився з не менш аристократичним Чао Кхун Атікаанбоді, на п'ятнадцять років старшим за нього.

З першої зустрічі Нопхорн потрапляє під чари прекрасної, чарівної та розумної Кіраті, і це кохання поглиблюється та розквітає під час їхніх численних зустрічей та розмов після цього. Під час походу в природний парк Мітаке він освідчується їй у коханні та палко її цілує. Хоча вона і розділяє пристрасть, але відбивається від неї, посилаючись на свій обов’язок перед своїм добрим і уважним чоловіком, якого, до речі, вона не дуже любить.

Через кілька тижнів подружжя Кіраті та Чао Кхун повертаються до Таїланду. Нопхорн пише їй палкі листи, на які вона відповідає з великою теплотою, демонструючи свою любов, навіть не вимовляючи цього. Кохання Нопфорна згасає, листування ламається. Чао Кхун помирає, і Нопхорн пише Кіраті записку співчуття.

Кіраті вмирає, а Нопхорн знаходить записку з освідченням у коханні

Після семи років у Японії Нопхорн повертається до Таїланду, де одружується з Парі, своєю нареченою протягом семи років, обраною його батьком. Він робить кілька незручних візитів до Кіраті. Трохи пізніше Нопхорн викликають до смертного ложа Кіраті, яка, хвора на смертельний туберкульоз, постійно згадує ім’я Нопхорн у гарячкові моменти. Коли Кіраті помирає, Нопхорн знаходить записку з текстом цитати вище.

Коротка біографія ศรีบูรพา (Сибурафа, буквально «Славний Схід»)

Народився в 1905 році в бідній родині, відвідував знамениту школу для багатих людей. тепсирин, він написав низку книжок з 1928 року, а також пішов у журналістику. Для цієї роботи він подорожував до Японії та Австралії.

Після війни він заснував «Рух за мир», який виступав проти Корейської війни та ядерної зброї, а також вимагав скасування цензури преси. Він був соціалістом і спочатку виступав проти роялістів, а потім проти військових диктаторів, таких як Фібун і Саріт.

У 1951 році він разом із кількома друзями з «Руху за мир» відвідав Ісаан, щоб роздати їжу та ковдри в Суріні під час повені. Коли вони повернулися до Бангкока, він був заарештований разом із сотнею інших «ватажків комуністів» і ув’язнений на 5 років.

У 1958 році Кулаап очолював делегацію до Пекіна. Коли інші члени делегації повернулися до Таїланду, вони були заарештовані та ув'язнені. Кулаап вирішив залишитися в Китаї, де і помер у 1974 році. Його син Сурапан одружився з Вані, донькою Пріді Фаномйонга.

Деякі уривки з кн

Розмова між Нопхорном і Кіраті в саду їхнього готелю про Чао Хуна, чоловіка Кіраті.

(Нопфорн) ….'Я знаю його давно. Він дуже хороший чоловік. Ось чому ви повинні його дуже любити».
Тепер настала черга Кіраті на мить замовкнути. «Він мені подобається, як діти люблять доброго старшого чоловіка».
«Ти нічого не сказав про кохання. Я маю на увазі любов між чоловіком і дружиною, чоловіком і жінкою».
«Ви бачили, хто я і що таке Чао Хун. У нас велика різниця у віці. Це як гора, яка заважає любові між нами і не дає нашій любові здійснитися».
— Але кохання між старим і молодою жінкою можливе, чи не так?
«Я не вірю в любов між двома такими людьми. Я не вірю, що це дійсно можливо, якщо ми не уявимо, що це можливо, і це може бути помилковим уявленням».
«Але ви щасливі у своєму шлюбі. І все ж ти кажеш, що не зустрічаєшся в любові».
………«Коли жінка достатньо задоволена, вона не зациклюється на проблемі кохання. Чого ще вона хоче, доки вона щаслива, з коханням чи без нього…..Кохання може принести гіркоту й біль у наше життя……..Ти хочеш знати, чому я вийшла за нього? Це довга історія, занадто довга для сьогоднішнього вечора».
Пізніше вона розповідає, чому вийшла заміж за Чао Хуна. Вона хотіла втекти від гнітючого аристократичного середовища, в якому була замкнена. Її шлюб дав їй певну свободу.

Нопхорн і Кіраті подорожують природним парком Мітаке. Після пікніка Кіраті каже:
….«Я ледве можу повернутися».
— Я понесу вас, — сказав я. Я встав і обійняв її тіло, щоб підтримати. Вона тихим голосом відмовилася від моєї допомоги, але я не слухав. Коли вона встала, я тримав її за руку, я був близько до неї. «Ти щасливий?» — запитав я.
«Коли я дивлюся на потік внизу, мені здається, що ми піднялися далеко. Цікаво, чи вистачить у мене сил повернутися назад».
Я наблизився до неї так, що наші тіла майже торкнулися. Кіраті притулилася до кедра. Я відчував, як наші серця шалено калатають.
«Коли ми повернемося додому, я намалюю тут дві фігури», — сказала вона.
«Мені так пощастило бути так близько до тебе».
— А коли ти збираєшся мене відпустити, щоб ми могли зібрати речі?
— Я не хочу тебе відпускати. Я притис її тіло до себе.
«Нопфорне, не дивись на мене так». Її голос почав тремтіти. 'Відпусти. Тепер я відчуваю себе достатньо сильним, щоб стояти на своїх ногах».
Я притиснувся обличчям до її м’яких рожевих щік. Я більше не міг себе контролювати. Я притягнув її до себе і пристрасно поцілував. На мить я впала в забуття.
Кіраті вирвався з моїх рук і відштовхнув мене від себе. …. Вона притулилася до дерева й важко дихала, наче пройшла довгий шлях і була втомлена. Її рум’яні щоки були темнішими, наче засмаглі.
«Нопхорн, ти не знаєш, що ти щойно зробив зі мною», — сказала вона, її голос усе ще тремтів.
«Я знаю, що люблю тебе».
«Чи доречно, що ти виражаєш свою любов до мене таким чином?»
«Я не знаю, що доречно, але кохання охопило мене, і я мало не зійшов з розуму».
Кіраті подивилася на мене сумним поглядом. «Ти завжди висловлюєш свою любов, коли ти з глузду?» Хіба ти не знав, що ти не жалкуєш ні про що пізніше, ніж про те, що робиш, коли з’їхав з глузду?»

Через кілька днів.
«Ми ніколи не повинні були зустрічатися», — сказала Кіраті сумно, радше собі, ніж мені. «Спочатку це було так красиво, але тепер це перетворилося на тортури».

Перший лист Нопфорна.
«Я мало не збожеволів, коли корабель повільно зник удалині, і я більше не бачив краси твого обличчя. Я ледь не втратив свідомість на лаві підсудних, коли більше не бачив, як ти махаєш рукою…………Я тільки зараз усвідомлюю ту жахливу правду, що хоча я запитував тебе багато разів, ти ніколи не казав, любиш ти мене чи ні. Я знаю, що твоє мовчання не означає, що ти відкинув моє кохання. Я так хотів, щоб ти сказав це прямо. Якби ти просто сказав мені, що любиш мене, це було б найбільшим щастям у моєму житті. Чи можете ви виконати моє бажання?

Перша відповідь Кіраті листом.
«Якщо ви ще не охолонули, я мушу порадити вам писати свої листи в холодильнику або на вулиці, коли йде сніг».

Другий візит Nopphorn до Кіраті в Бангкоку.
— Кіраті, я маю дещо тобі сказати.
«Сподіваюся, це хороші новини. Мабуть, це якось пов’язано з прогресом у вашій роботі». Вона з цікавістю чекала на мою відповідь.
'Немає. Це гарна новина, але вона не має нічого спільного з моєю роботою. Я впевнений, що ви будете раді почути, що я незабаром одружуюсь». Вона виглядала дещо враженою, наче не очікувала цієї новини.
«Ти збираєшся одружитися?» — невпевнено повторила вона. — Це та жінка, яку ти чекав у Бангкоку, чи не так?
— О, ти вже знав?
«Ні, я поняття не мав. Я просто здогадався. Ви давно знайомі?»
«Вона моя наречена».
'Відколи?' Обличчя Кіраті замість того, щоб сяяти від щастя, виражало сумнів.
«Сім-вісім років. Якраз перед моїм від’їздом до Японії».
— Але за весь час, поки я був з тобою в Токіо, ти жодним словом не сказав мені про нареченого.

На смертному одрі Кіраті віддає картину Мітаке Нопхорну.
— Ти пам’ятаєш, що там сталося, Нопфорне?
«Я там закохався», — відповів я.
«Ми там закохалися, Нопфорн», — сказала вона, заплющуючи очі. «Ти закохався там і твоя любов там померла. Але з кимось іншим те кохання все ще живе в змарнілому тілі». З-за закритих повік капають сльози. Кіраті сидів у знемозі. Я дивився на це тіло з любов’ю і сумом………
Через тиждень Кіраті помер. Я був з нею в ті темні години разом з її друзями та близькими родичами. Перед кінцем вона попросила ручку й папір. Вона хотіла щось сказати, але її голос відмовився, і тому вона написала: Більше інформації «Я вмираю, не люблячи мене, але я задоволений тим, що є хтось, кого я люблю»

ศรีบูรพา, ข้างหลังภาพ, ๒๕๓๗
Сибурафа, За картиною, Silkworm Books, 2000

– Повторне повідомлення –