Розташування Бангкок: про фаранг…

Коли бурхливої ​​осені 2001 року, невдовзі після того, як вежі-близнюки були підірвані філістерам, — це не могло стати набагато п’янкішим — я оселився в Місті Ангелів, щоб почати життя вчителя англійської мови/лідера екскурсій/бойскаута. /чоловік, я натрапив на щомісячний журнал, ініціатором якого я хотів би бути seequu засновником; Журнал Farang. Я знову спізнився…

Журнал був вундеркіндом канадських самопроголошених журналістів-правопорушників, Джима Алгі та Кемерона Купера. Після незліченних нищівних поразок у канадському медіаландшафті ці двоє джентльменів вирішили, після не менш незліченних подорожі до Таїланд, щоб заснувати щомісячний журнал у Land van de Glimlach, «який був не для всіх, не кажучи вже про когось».

Протягом першого року дітище цих двох нетрадиційних медіа-авантюристів все ще було частково чорно-білим, а на першій сторінці першого випуску було зображено – у кольорі – не надто свіже обличчя квінтесенції «мандрівника Азії»; світлі дреди над очима, що сказав; «Хіба ти, тату, позбав мене спадщини, якщо хочеш, але ці гриби — найкраще, що зі мною сталося з тих пір, як ти залишив нас з мамою».

Підморгування хіпі-дому виявилося не більше, ніж у наступних епізодах, підморгування.

У наступні роки щомісячний журнал перетворився на стильну глянсову подорож, повну статей, написаних джентльменами-редакторами та твердим ядром письменників, які пішли азіатськими шляхами, куди рідко наважуються хіпі. Темний світ татуювань ченців у Бангкоку. Темні глибини торгівлі зникаючими видами на ринку Чатучак. Ескапади австралійської жінки, яка перетворила на спорт, щоб трахнути якомога більше тайських чоловіків, а потім кинути їх із «добрим днем». Прогулянка з міліцією Карен у бірманських джунглях, міліцією, яка бореться з хунтою в цій країні протягом чотирьох десятиліть.

Через кілька років Кемерон вирішив перейменувати журнал в «Untamed Travel». Причиною цього було те, що «Фаранг» — тайське слово, що означає «західний». Однак надіслані історії часто стосувалися інших країн Південно-Східної Азії, і назва «Фаранг» викликала клаустрофобію.

У 2004 році редактори уклали угоду з Bangkok Post щодо розповсюдження та залучення рекламодавців. Треба було включити кондиціонер. Однак рекламодавці відмовилися. Коли його запитали, чому, Кемерон відповів тоді; «Я не думаю, що компанії можуть зв’язати нас. Компанії не люблять речі, які їм незрозумілі. «Неприборканий» не про це Таїланд продати навіть якби це був шматок мила. Я почав це, щоб дати відвідувачам Азії поглянути на частину світу, яка захоплює своїми недоліками. Курорти самі продадуться».

Він закінчився в 2007 році. Кемерон і його друзі більше не могли дозволити собі оренду невеликого офісу над потогінним цехом на Танон Самсен. Його співробітники, Тайс і Фаранг, запропонували продовжувати працювати без оплати. Усі відчували, що тут практикується форма журналістики, яку ще належить винайти в незліченних країнах. На жаль, головний редактор кинув рушник. Топовий журнал, який постійно підморгує читачеві та собі, з нескінченною кількістю насмішок над собою та над іншими, не існує.

сором. Чи є тут хороша робота...?