Листи вдівця (2)
На згадку про свою дорогу дружину я записую кілька красивих, особливих або веселих анекдотів. Малі була гарною жінкою, і ми разом пережили багато цікавих і чудових речей. Нижче наведено деякі з тих подій, на які я можу згадувати з усмішкою.
Ви можете прочитати частину 1 тут: www.thailandblog.nl/column/briefs-van-een-weduwnaar/
Сова
Це був 2011 рік, Малі все ще жила в Таїланді, і ми в основному підтримували зв'язок по скайпу. Іноді ми дозволяємо телефону один одного дзвонити на мить, щоб повідомити іншій людині, що ви в мережі. Одного разу вночі мене раптово розбудив телефонний дзвінок. Незважаючи на неможливий час, я ввімкнув свій комп’ютер до Skype, що могло статися, щоб розбудити мене серед ночі? Я відкрив Skype, з іншого боку був Малі, який сказав, що зовсім забув різницю в часі. Вона вибачилась і сказала мені швидше спати. Мені це здалося трохи безглуздим, адже мене вже розбудили і ми розмовляли ще принаймні годину.
Груба свекруха
Кілька місяців тому Малі розповіла мені, якою вульгарною вона вважала мою матір, коли Малі щойно прибула до Нідерландів. Моя мама підійшла і почала кричати: «Кицька, кицька». Така груба мова неприйнятна, подумав Малі. Лише потім копійки впали, що мама намагалася привернути увагу нашого кота.
Їдь як тайський
Протягом перших шести місяців іноземець все ще може керувати автомобілем у Нідерландах. Це було, звичайно, добре, тому що тоді мені не потрібно було весь час їздити. Водіння в голландському трафіку пройшло добре для Малі. Поки одного тихого дня ми не заїхали до батька. Дороги були майже порожні, на останньому великому перехресті не було видно жодної машини. Нас вишикували, щоб повернути ліворуч, світло стало зеленим, і Малі раптом поїхала майже ліворуч, об’їхавши острів. «ПРАВИЛЬНО, КВА, КВА!» — крикнув я. На щастя, транспорту не було, хоча саме тому вона їхала на автопілоті. Що ж, це може статися, якщо ви звикли їздити по іншій стороні дороги.
тайський кхі нок
На щастя, Малі не мала дірки в руці, але часто могла спонтанно робити (дорожчі) покупки. Іноді вона показувала, що хотіла купити собі, мені чи нам разом. Іноді я казав, що не вважаю це розумною покупкою і що продукт не принесе нам користі. Часто виявлялося, що я правий, і продукт швидко опинявся в задній частині шафи. Звичайно, я дав Малі свободу робити те, що вона робила, і їй насправді не потрібно було виправдовувати свої покупки, але вона часто показувала, що має намір купити.
Одного разу це повторилося, Малі побачила щось гарне, я думаю, ювелірний виріб, і показала це мені. Я запитав її, чи їй це подобається і чи справді вона ним скористається. Малі двічі подумала, а потім сказала мені, що все-таки не купить його. Я сказав їй: «Якщо тобі це дійсно подобається, ти маєш це купити». Мені сказали чітке «ні». Я знову сказав, що якщо ця прикраса зробить її щасливою, вона повинна її купити. Малі трохи розлютилася і сказала, що справді більше не хоче його купувати. 'Чому ні?' Я запитав. З широкою усмішкою вона відповіла: «Тай кхі нок*, краще заощадити гроші». Я розумний'. У фінансовому плані мені не довелося хвилюватися, що Малі робитиме дивні речі з нашими грошима. Я прочитав деякі здивовані історії, такі як кишенькові гроші для тайського партнера або захист свого власного банківського рахунку, як зазвичай роблять деякі голландські партнери.
* Хі нок > пташиний послід, скупий(природа). Зазвичай використовується для farang (білі носи): «Farang khi nok».
Танці на кухні
Іноді траплялося, що залишалися залишки їжі або забувалися інгредієнти. Іноді я відкривав холодильник і запитував у Малі, чи варто нам щось доїсти. «Так, завтра» часто відповідали. Але навіть тоді про щось забувалося або нам не хотілося їсти цей продукт. Якщо нам доводилося викидати їжу, я інколи казав, що я про це попереджав і що це трохи соромно. Я іноді жартував, що Малі точно любить викидати. Малі не завжди хотіла це чути, тому наступного разу, коли щось виходило з холодильника, вона несхвально дивилася мені, щоб я тримав язик за зубами. Дістав продукт з холодильника, широко посміхнувся і потанцював. Потім Малі повторив дещо голоснішим тоном, щоб я нічого не казав. На що я сказав «Я теж нічого не говорю», а потім виконував щасливий танець і ритмічно рухався до сміттєвого відра, співаючи «Я нічого не говорю, я люблю… jajaja… Я нічого не говорю, я люблю» , jaja, lalala'. Природно, Малі показав, що я не при своєму розумі, і ми обидва розреготалися.
Судячи з усього, вона мала бути справді чудовою дівчиною.
Першими завжди йдуть не ті.
Знову багато сил, щоб пережити цю жахливу втрату.
Вона була просто прекрасною жінкою, сповненою щастя, радості та позитиву. Щось, що також відбилося на мені і зробило мене ще кращою людиною.
Для повноти, посилання на частину 1 (плагін, який автоматично генерує пов’язані посилання, не працює або зараз вимкнено):
https://www.thailandblog.nl/column/brieven-van-een-weduwnaar/
Шановний Робе,
Успіхів, спробуй зберегти добрі спогади про Малі!
Вони ніколи не зможуть відібрати це у вас!
Барт.
Гарні ці враження, вони такі впізнавані, досвідчена нічна сова, веду, як голландець у Таїланді, я час від часу хапаюся за ліве плече за ремінь безпеки в машині, іноді вмикаю склоочисник, коли хочу їхати в напрямку дати, в необережний момент я ледь не хочу повернути кільцеву дорогу не туди, моя дружина час від часу любить купувати мій одяг у торговому центрі, де він значно дорожчий, а вона любить купувати свій одяг на ринку, хінок, там дешевше Якщо твоя дружина так думає, ти в хороших руках, ніяких грошиків, я більше не танцюю тріумфально на кухні, я залишаю все у великому холодильнику, чим сам не користуюся, інше керує моя дружина, дуже спокійно, дуже мало йде. Ось як ви це робите, гарно танцюєте, приємно гуляєте, а потім смієтеся, це ті прекрасні спогади.
Чудово, тримайтеся за них, я сподіваюся, це вже викликає трішки посмішки на вашому обличчі.
Принесіть ці анекдоти, приємно почути.
NicoB
Мені дивно, що подібні ситуації можуть так само легко статися з двома людьми, які походять з одного села в Нідерландах. Звичайно, слово «порівняний» слід розуміти дуже широко, коли йдеться про «кицьку, кицьку», але, напевно, більшість голландських холодильників заповнені «більше не їстівними залишками». Навіть забувати різницю в часі трапляється з багатьма людьми, які перебувають у тривалій відрядженні та хочуть почути останні новини з дому.
На даний момент голландці іноді хочуть підкреслити, «наскільки різною» і «наскільки унікальною» є їх рідна культура, іноді недоречно, але часто занадто недоречно. Ці історії Роба В. змушують вас зрозуміти, що «бути іншим і унікальним» не так уже й погано. Зрештою, його історії про двох людей з двох абсолютно різних культур, і, незважаючи на цю величезну культурну різницю, є ця впізнаваність. Я вважаю чудовим спостерігати за цим, і я дякую Робу В. за те, що він зробив це можливим, написавши про своє життя з Малі. Дякую!
Цілком згоден Taitai. Культура — це лише тонкий соус до шматка людського характеру. Можливо, ми походили з абсолютно різних країн і культур, але це ніколи не було перешкодою, джерелом плутанини чи непорозуміння. Як люди, ми просто чудово пасували, дві особистості, які чудово ладнали одне з одним з любов’ю та повагою. Я думаю, що "це їхня культура" дуже перебільшено. Я не бачу нічого корисного в посібнику про те, як поводитися з тайцями, тому що впізнаваність в особистості один одного була, безумовно, найважливішою. Тепер я справді відчуваю слабкість до Азії та азіатських жінок, але Малі так само міг би бути кимось із мого власного села. Ми були просто двома людьми, які дуже кохали одне одного і зробили все, щоб бути разом.