Тайець у німецькому Вермахті

Я роками шукав книгу, яка могла б пролити світло на одну з найінтригуючих сторінок історії Таїланду під час Другої світової війни. На обкладинці фотографія німецького офіцера Вермахт з безпомилковими азіатськими рисами обличчя. У цій книзі зібрані спогади Вічі Тітват (1917-1977), тайця, який служив у лавах німецької армії під час цього конфлікту. Вермахт служив.

У 1936 році він вступив до Військової академії в Бангкоку, а через два роки цього офіцера-початківця разом з іншим однокурсником відправили до Бельгії для вивчення систем військового зв’язку у Військовій школі в Брюсселі. Здивований німецьким вторгненням у травні 1940 року, він не зміг негайно повернутися до Таїланду і, з незрозумілих мені причин, через кілька місяців раптово опинився в німецькій військовій школі. Саме по собі це було не так вже й дивно, бо вже з кінця 19 ст^e століття, на прохання короля Чулалонгкорна, тайські кандидати в офіцери були направлені до європейських військових шкіл для подальшого навчання. Однак невідомо, чи поїхав до Німеччини і його співвітчизник, якого разом з ним відправили до Брюсселя.

Як згадувалося, Віча Тітват почав навчання у Військовій академії в Берліні, але менше ніж через рік пішов добровольцем у військові офіцери. фанкера або радист в 29^e Панцерно-гренадерська дивізія з німецької Вермахт. Через кілька місяців після служби в армії його перевели до 3-ї^e Панцерно-гренадерська дивізія. Цілком імовірно, це сталося з мовчазної згоди тодішнього уряду Таїланду, оскільки, зрештою, він був не лише громадянином Таїланду, але й тайським офіцером-початківцем, і як такий він був підзвітним...

На початку 1942 року він мутував у підрозділ, який став відомий як 43 батальйон «Ост». Підрозділ під німецьким командуванням, сформований виключно з азіатів: до складу цього підрозділу входило щонайменше 300 японців. Логічно, тому що Японія була союзником Німеччини з 1938 року. Більшість із цих солдатів із Країни висхідного сонця були студентами різних військових академій Німеччини на початку війни та добровільно вступили на службу. Кілька сотень корейців і монголів, які прийшли з Маньчжурії, також пішли по стопах японців. Корея була окупована Японією з 1909 року, а Маньчжурія з 1931 року.

Одним із дивних аспектів цього і без того дивного блоку було те, що в ньому 43 батальйон «Ост». служило також кілька десятків китайців. Вони були кандидатами в офіцери китайської націоналістичної армії Гоміндан які перед війною проходили навчання в Німеччині. Серед них був син глави китайської держави Чан Кайші. Гоміньдан вів боротьбу з японцями, які захопили значну частину Китаю, з 1936 року. Тепер вони билися в ньому пліч-о-пліч 43 батальйон «Ост».. Інший спеціальний контингент був сформований кількома індонезійцями, які після японської окупації їхньої країни та пов’язаного з нею краху голландського колоніального режиму вважали, що можуть зробити свій внесок, надавши допомогу окупаційним силам. Можливо, завдяки посередництву японців ці послідовники Сукарно опинилися в німецькій формі.

Решта чоловіків у цьому підрозділі були вихідцями з Азії, які потрапили до лав Червоної Армії та були завербовані до таборів для військовополонених. Хоча більшість із цих колишніх військовополонених згодом жили на власному, етнічно складеному Сході Батальйони закінчився б. Серед них були підрозділи для киргизів, калмиків та осетин. 43 батальйон «Ост». розгортався з середини 1943 року проти Червоної Армії та для боротьби з партизанами, що діяли в тилу німецької армії. За відсутності книжки я не можу багато сказати про кар’єру Котта Тітвата, але, можливо, він став офіцером тому, що принаймні на одній фотографії він носить наплічники «Führerbewerber', кандидат в офіцери. У всякому разі, він пережив війну і після повернення в Таїланд став полковником тайської армії. У XNUMX-х роках Віха Тітват був військовим аташе Таїланду, який послідовно працював у посольствах Таїланду в Данії, Норвегії та Ісландії.

Згідно з повідомленням Whoa Thitwat, кілька десятків тайців нібито служили в німецькій армії під час Другої світової війни. Поки мені не вдалося взяти в руки його книгу, я зміг знайти лише одну іншу, і вона була «змішаного» походження. Мати Люсьєна Кемарата була француженкою, батько — тайцем з Ісаана, який, можливо, прибув до Індокитаю через проміжну зупинку. la douce France потрапив у біду. Майже відразу після того, як більша частина Франції була окупована, тоді 18-річний Кемарат спробував записатися добровольцем у війська СС. Його кандидатуру відхилили за расовими мотивами, і тому він зобов'язався в 1941 р. Французький добровольчий легіон (LVF), добровольчий легіон, заснований французькими колабораціоністами для роботи з Вермахт воювати на Східному фронті. У лавах ЛВФ діяли набагато менш суворі умови і його відразу ж допустили feldgraue надіти сюртук. Спочатку він навчався як розвідник, але згодом став першим навідником великокаліберного кулемета MG

42. Кемарат потрапив у радянський полон на початку 1943 року, але йому вдалося втекти та приєднатися до свого підрозділу. Влітку 1943 р. ЛВФ було перетворено на "Sturmbrigade France' і включений до Waffen SS, де цей підрозділ став сумно відомим як Панцергренадерська дивізія Ваффен СС «Шарлемань».' який разом з голландськими, норвезькими та данськими добровольцями СС у 1945 році до останнього Рейхсканцелярія захистив у Берліні.

Панцергренадер Кемарат, який зрештою опинився у Ваффен СС, був призначений до 10^e (протитанкова) рота ст Піхотний полк № 58. Німцям було потрібне гарматне м'ясо, і азіатська кров, очевидно, вже не була перешкодою для Ваффен СС. Він пережив важкі оборонні бої в Україні, Помор'ї та на Одері. З кількома сотнями тих, хто вижив 58 піхотний полк намагався втекти до Данії, але 2 травня 1945 р. цей загін здався англійцям. Чи потрапив Люсьєн Кемарат у полон, чи він утік у цивільному, невідомо. Певно, що він повернувся до Франції після війни. За словами мого старого товариша, нормандського військового історика Жана Мабіра, він точно був живий до початку 2000-х і брав участь у написанні його книги в 1973-1974 роках.La Division Charlemagne: les combats des SS français en Poméranie'....